Мінські домовленості стали найкращим обґрунтуванням економічних санкцій проти Росії. Завдяки їм ЄС та США змогли послідовно продовжувати санкції чотири рази поспіль на півроку вперед.
- Якби Мінські домовленості не визнавали Росії стороною конфлікту, санкції проти Росії не були б накладеними. Не карають того, хто не може реалізувати свій вплив – карають того, хто може, але не хоче припинити війну.
Мінські домовленості втягнули Німеччину та Францію на рівні керівників держав ЄС у врегулювання українсько-російського конфлікту.
- Щоб зрозуміти, як Захід міг обмежитись серйозним занепокоєнням, достатньо згадати реакцію на російський напад на Грузію в 2008 році. Тоді конфлікт навіть не намагалися вирішити у норманському форматі.
- Попри всю підтримку Грузії з боку США, в 2008 році президент Обама заявив про перезагрузку відносин з Росією, пробачивши їй напад на суверенну державу.
Мінські домовленості не влаштовують Україну, але вони ще більше не влаштовують Росію, яка тягне увесь тягар економічних санкцій через дипломатичну помилку президента Путіна, який поставив свій підпис під протоколом.
- Результатом багатогодинних переговорів два роки тому, стала дипломатична перемога Петра Порошенка, який примусив Росію документально зафіксувати свою участь в конфлікті.
Мінські домовленості можуть бути замінені на інший формат лише за умови збереження санкцій проти Росії в яких зацікавлена Україна.
- Агресор має страждати, але якщо з’явиться формат переговорів, де його примусять страждати ще більше – на нього треба буде піти. Що це буде за формат, вирішуватиме Президент, виходячи з наявної у нього зовнішньо-політичної інформації.
