Блокування купівлі антрациту з окупованих територій призведе до зупинки ряду ТЕС і завдасть удару по енергетичні безпеці країни.
- Для виходу з ситуації доведеться піти на віялові відключення електропостачання, що заморозить цілі регіони під час зими. Опалення прямо залежить від наявності електроенергії.
- Авдіївка, яка замерзала від холоду, може повторитися в десятках населених пунктів
Практично половина ТЕС України працює на антрациті. За останні роки ми почали переводити наші блоки на газове вугілля, яке добувають на нашій території. В 16 році було переведено 3 блоки. В цьому році планується перевести на газове вугілля Трипільську ГРЕС (ціна – приблизно 1 млрд грн)
Зараз ми купуємо антрацит по 1730 грн за тонну в підприємствах, які працюють на окупованих територіях, але зареєстровані в Україні, платять податки і зарплати в Україні. Сьогодні купити цей тип вугілля за кордоном (ЮАР, Австралія) неможливо дешевше 3000 грн за тонну. Інший варіант – купувати його в Росії, через територію якої буде везтися наше вугілля з Донбасу
- У випадку купівлі імпортного вугілля, ціна електроенергії для населення виросте ще 15-20%
- Блокування окупованих територій ОРДЛО насправді спрацює в інтересах Москви у якої український уряд буде змушений купити вугілля за дорожчою ціною. Чи пояснили організатори учасникам блокади в чиїх інтересах вони діють?
Повна ізоляція окупованих територій ізолює не ОРДЛО від України, а ізолює Україну від енергоносіїв. Для 500-тисячного Маріуполя це може обернутися катастрофічними наслідками: зупиняться заводи, місто замерзне від холоду, як наслідок зростуть сепаратистські настрої через невдоволення українською владою. Треба пам'ятати, що всю електроенергію та воду місто отримує з окупованих територій.
- Невже блокада організована для того, щоб віддати Маріуполь сепаратистам? А організатори блокади запитали дозволу в Азову та морської піхоти, чиї побратими гинули і проливали кров, захищаючи місто від російської окупації?
Влада визнає проблему контрабанди, але боротьба з нею не повинна зачіпати критичний імпорт та розривати ті економічні зв’язки, які життєво-необхідні для України.
- Справжні патріоти України мали б пропускати дозволений вантажопотік, що забезпечує енергетичну безпеку і незалежність держави.
Відповіді на критичні питання по темі
- Була введена формула розрахунку вартості вугілля "Роттердам плюс", щоб можна було купувати вугілля будь-де. Чому по цій формулі нам продають вугілля з окупованих територій?
Вугілля, яке купується на підприємствах, що розташовані на окупованих територіях, але зареєстровані в Україні і платять податки Україні, коштує Україні значно дешевше.
Антрацит ми купуємо по 1730 грн за тонну - майже вдвічі дешевше, ніж це обійшлося б з Австралії чи ПАР. Якби вартість цього вугілля обраховувалась за актуальною ціною «Роттердам+», тарифи на електроенергію для населення були б значно вищими (як мінімум на 15-20%).
Якщо не купувати вугілля на окупованих територіях: поточний рівень індексу суттєво виріс проти середнього за 12 міс. При затвердженні середня ціна закладалася 56.5 долл/тонну, курс 26.11. Це і давало ціну 1730. В той час як поточний рівень за формулою «Роттердам+» - 81 долл/тонну та курс 27.2 грн за долар.
Видобуток вугілля на тимчасово окупованих територіях дозволяє не переходити на поточний рівень індексу, що означало б +50% від поточної ціни, врахованої в тарифах
Блокада означає збільшення ціни вугілля вдвічі
- Купуючи вугілля в ОРДЛО ми підтримуємо терористів і війну проти України.
Підприємства, що добувають вугілля на окупованих територіях сплатили до державного бюджету понад 30 млрд грн податків і платежів. Після появи цієї цифри в ЗМІ керівники так званих ДНР та ЛНР звинуватили їх також у підтримці Києва. Тепер Захарченко вимагає перереєстрації вугледобуваних підприємств і сплати податків в бюджет ДНР.
Насправді відбувається використання економіки окупованого Донбасу на користь України. Це наша земля, наші надра і наше вугілля. Шкода, якщо в результаті блокади ми його втратимо.
- Як можна взагалі співпрацювати з окупованими територіями?! Існує конвенція ООН, яка визначає, що окуповані території утримуються за рахунок окупанта! СРСР не співпрацював з Третім Рейхом!
Такі істеричні порівняння накидають нам пропагандисти, що працюють в Кремлі. Після Другої світової війни минуло чимало часу і в світі є багато прикладів такої співпраці.
Інгурська ГЕС, яка розташована на території Грузії, 40% виробленої електроенергії віддає Абхазії, незалежність якої Тбілісі не визнає і яка була окупована росіянами в 1993 році
- ИнгуриГЕС знаходиться на кордоні так само як електростанція у Щасті біля лінії розмежування. Незважаючи на невизнання грузинами незалежності Абхазії, вони продовжують експлуатацію та ремонт станції в інтересах обох частин Грузії.
Незважаючи на натягнуті відносини між Молдовою та Придністровською молдавською республікою, між ними відбувається економічний обмін та торгівля. Кишинів розглядає торгівлю з Тирасполем, як складову внутрішньої торгівлі Молдови.
- ПМР поставляє у іншу Молдову електроенергію, отримуючи поставки продуктів харчування. Обсяг торгівлі між двома берегами Дністра 2016 року оцінювався в 400 млн доларів
Хорватія не визнавала Сербської країни і відвоювала втрачену територію силою, але мала з нею економічний договір в інтересах Хорватії
- 2 грудня 1994 року було підписано Економічну угоду між Хорватією та Республікою Сербська країна, яка вирішувала питання поставок електроенергії через окуповані території, відкриття шосе Загреб-Белград та роботу нафтопроводу «Північ».
- Україна залежна від вугілля з окупованих територій вже третій рік – чому нічого не робиться для переходу на імпортні поставки вугілля?
Ми не переходимо на імпортні поставки в інтересах українських громадян, ціна електроенергії для яких і так є занадто високою після скасування дотацій. Для того, щоб купувати тонну вугілля в світі, потрібно платити за кіловат не 90 коп, а удвічі чи утричі більше.
Натомість українські уряди за цей час проводили програми енергозбереження, переводили економіку на альтернативні види палива, що економило споживання електроенергії.
Є кардинальне вирішення цієї проблеми – продовжувати економічну співпрацю з ОРДЛО в інтересах України, або повернути окуповані території.
Українська теплоенергетика споживає 9 млн тон вугілля на рік. Пропускна можливість наших портів складає 4,5 млн тон на рік – ми фізично не можемо забезпечити імпортом потребу енергетики України
Ми вже почали переводити наші потужності на інший тип вугілля – газове, яке добувають на нашій території. У 2017 році буде переведено 2 блоки Зміївської теплоелектростанції, яка тривалий час простоювала через дефіцит антрацитового вугілля, на споживання вугілля газової марки.
В цьому році планується перевести на газове вугілля Трипільську ТЕС (ціна переобладнання– приблизно 1 млрд грн)
Також відбувається модернізація ліній ЛЕП від українських АЕС, що дозволить збільшити їх пропускну здатність і зменшити залежність української електроенергетики від вугілля.
Переобладнання усіх ТЕС одночасно зробити неможливо. Це довгий і дорого вартісний процес, але Україна розпочинає поступову модернізацію, що дозволить позбутись залежності від антрацитового вугілля.
- Виходить, Україна взагалі залежна від ОРДЛО? Чому це сталося?
Україна залежна по кільком групам товарів – антрацитовому вугіллю, коксуючому вугіллю та через нього по ряду металургійної продукції. Завдяки поставкам з окупованої території працюють українські підприємства-експортери, валютна виручка від експорту продукції яких минулого року склала більше 3 млрд доларів.
- Валютна виручка експортерів – це підтримка стабільності курсу гривні, від якого залежить рівень цін і життя всіх громадян України.
Через непродуману блокаду фактично зупинились Алчевський та Єнакіївський меткомбінати. Як наслідок, зупиняються заводи і на контрольованій нами території України
Ми повинні шукати заміну, і ми шукаємо її. Але купівля, наприклад, коксуючого вугілля за кордоном по вищій ціні робить українську металургійну продукцію неконкурентною на світових ринках через зростання ціни й на неї.
- Чому ми експортуємо електроенергію, якщо у нас дефіцит енергоресурсів для її генерації?
Перед тим півтора роки Україна не експортувала електроенергію взагалі.
Водночас експорт електроенергії є надзвичайно прибутковим для України. Ми могли б продавати електроенергію в Європу за цінами, які значно перевищують ціну в Україні. Це збільшило б валютні надходження держави, що знизило б курс долара і ціни на імпорт.
- Цілком очевидно, що через виникнення таких гострих проблем на внутрішньому енергетичному ринку, експорт електроенергії може зупинитися взагалі.
- Чому ми не купуємо вугілля на Заході України, де є значні поклади?
Практично половина українських теплоелектростанцій працює на антрацитовому типі вугілля. Таке вугілля видобувається на Донбасі, а за кордоном – у Південній Африці та в Австралії.
Усі вугільні підприємства, що видобувають антрацитове вугілля, які в результаті агресії опинились на окупованих територіях, зареєстровані в Україні, платять податки Україні (понад 30 млрд грн податків і платежів!), платять військовий збір на утримання українського війська, а їх працівники отримують зарплату виключно в Україні, в українських банках. Тому ми фінансуємо не ОРДЛО, а українських громадян, які змушені були опинитись в окупації.
Водночас розірвати усі виробничі ланцюги, що склалися історично, неможливо: десятки тисяч людей на неокупованих територіях України залишаться без роботи.
Якщо повністю ізолювати ОРДЛО, Запоріжжя або 500-тисячний український Маріуполь опиняться в стані соціального колапсу.
Для Маріуполя це може обернутися катастрофічними наслідками: всю електроенергію та воду місто отримує з окупованих територій. Зупиняться заводи, місто замерзне від холоду.
Для Авдіївки, за яку боролася вся країна, це означатиме одне: усім жителям, 20 тисячам чоловік, доведеться просто залишити місто.
